За останній тиждень після дощів і відлиги, кріпкі морози зробили кригу на Дніпрі міцною, та надійною. Дозволивши цим, безпечно рибалити практично на всіх ділянках, величної ріки.
З розширенням географії майбутньої риболовлі, постав тяжкий вибір, куди саме податися порибалити, в суботу? Обговорення тривало останні дні перед виїздом. Це той самий випадок, коли розглядали один варіант, зупинились на другому, але в останній момент, несподівано опинилися, в зовсім непередбачуваному місці. Напевно це називається, риболовне чуття, бо з вибором ми не прогадали.
Прибувши за темно на берег річки двома екіпажами, в складі з восьми чоловік, ми вирушили зимовою річкою, до місця риболовлі. Подолавши відстань у декілька кілометрів, наш загін досяг цілі. Швидко починаємо розставляти, донки «вертольоти» в надії на ранковий кльов.
Місце мені знайоме, хоча останній раз там рибалив чотири роки тому і берег за цей час відчутно змінився, та все ж в пам’яті збереглись, деякі орієнтири. Також при розстановці снастей прийшлось враховувати те що під кригою в багатьох ділянках, знаходився сніг змішаний з піском. Який після буріння, виринав в ополонці рудою, неприємною кашею, затуплював ножі на бурі і загалом мені здалося, що такі ділянки не до вподоби рибі. Тому вибирав ділянки з чистим льодом, без шуги під ним.
З першими променями сонця почалися перші клювання. Спочатку на мотиля зазіхнула плотвичка, за нею перед хробаком не встояла густірка, яка казково виглядала у світлі ранкового сонця. В подальшому, у продовж дня, уподобання риби не змінилося. На мотиля клювало швидше, та загалом на хробака риба була крупніша. Помітив, якщо поділити хробака навпіл, і в такому вигляді наживити на гачок, це прискорювало чергове клювання. Висока інтенсивність клювання, як кажуть не давала в гору глянути. Відчепивши спійману рибу і відправивши снасть під лід, озираєшся і бачиш що чергова рибина загибає до ополонки лозинку-сигналізатор, до якої прив’язана жилка від снасті. І так по колу, точніше по квадрату з чотирьох снастей. Жвавий кльов продовжувався до 11 години ранку, в подальшому клювання почали рідшати, ближче до вечора зникли зовсім.
Після ранкової біганини з подивом виявив що поряд рибалив Валера Valbi, одноклубник з риболовного клубу ЧаРКа. Приємно було зустріти і поспілкуватися з колегою. Далі були ще зустрічі і спілкування, риболовля відійшла на другий план.
Як завжди рибалили від сходу до заходу сонця. Поверталися у гарному настрої. Весь колектив був задоволений чудовим уловом.
Мене завжди вражав момент після заходу сонця на Дніпрі. Споглядання різнобарвного неба над обрієм, усвідомлення останніх хвилин дня, занурює в спогади про минулі рибалки, точніше про емоції пов’язані з ними. В пам’яті постають і відверті розчарування від невдач, і велике внутрішнє піднесення від вдалої риболовлі. Суміш відчуттів приємно торкається душі, даруючи їй передчуття отримання нових емоцій, з настанням нового дня.
