Їдимо з Гмирянки. Коли приїхали, нас чекала приємна несподіванка. На ставку рибачив Віталій Лисенко. Дай йому Бог здоров'я, поділився з нами перловкою. Коли ми приїхали, він уже збирався додому. Ми сіли з Коляном трохи далі, бо там, де стояла машина, було крутенько. Так від гріха подалі щоб Колян не пішов сторчака головою у воду. Поки я возилася з снастями, Колян хапонув на перловку дебелого, грам на 250 карася. Колян ловив на пятиметровку. Я взяла шестиметровку і смикнула ще кількох цілком їстівних. А Колян смикнув ротана з тюлькою у роті. Ротан підозріло схожий на бичка і зуби як у бичка. Коли діставали гачок, роздував щоки як йорж. Коляну показалося, що клює не так часто, як йому хотілося і він гепнув кілограм чорного часнику на підкормку. Я намагалася Коляна врозумити, але не допомогло. На тому кльов відрубало в ноль. А сидіти ще годину, чекати, поки почнеться нова хвиля кльову, часу вже не було.
На пляжі самотньо і велично місцевий елітний клуб дегустував хеннесі з кальвадосом. Лунав шансон..."стреляют по своим.. стреляют по своим.. " далі французькою і нерозбірливо.
Якщо чесно, можна було ще посидіти з півгодини, але були ризики приєднатися до місцевої еліти.
Взагалі, в Гмирянці є ще два ставки і третій два роки тому ми застали пересохшим до дна, але, можливо, знову налився. Загалом, місцина не дообстежена. Дороги чудові. Місцевий колорит виражений яскраво
